Історія храму Воскресіння Христового

Дерев’яний храм Пресвятої Богородиці в селі Вістря стоїть на схилі пагорба, що спадає в долину річки Дністер. Згідно одних джерел – зведена у 1754 році. Була парафіяльною.

Також цю церкву датують 1873 роком і називають “Пресвятої Богородиці”. У шематизмах за 1935 і 1939 роки відзначено, що “нова церква мурується” (сьогодні в центрі села справді є мурована церква). Стара церква в користуванні громади УАПЦ.

Стоїть на маленькій терасі біля старого цвинтаря у північній частині села. Видовжена в плані, але приземиста тризрубної конструкції з одним верхом. Завершення церкви непропорційно низьке, ймовірно, верх був перебудований.

Збудована церква в 1873 році. Є вона класично тридільною і складається з бабинця, нави та вівтаря. По периметру храм оперізує піддашшя, що захищає нижню частину храму від дощу та снігу.

А от баня на храмі одна і височить вона над навою. Входи в храм два. Один зі сторони бабинця, а другий знаходиться у наві. Зруб нави трохи ширший від зрубів бабинця і вівтаря.

З північної сторони до вівтаря прилягає ризниця. Під опасанням стіни все ще оббиті деревом, над опасаням і восьмерик тепер під пластиковою вагонкою. Вікна в стінах церкви теж замінили пластиковими. Верхня частина храму піддавалася ремонту і втратила свій первісний вигляд. Поблизу храму на відстані майже 30 метрів з південного заходу.

Місце, де стоїть храм, – особливе. Старожили розповідають, що колись тут об’явилась Божа Матір. А на вершині гори було цілюще джерело.

Історія самої церкви не менш цікава. Вона бере початок ще з 1754 року. Саме тоді дерев’яний храм перенесли до Вістрі із Бучацького району.

Старожили і досі вважають її козацькою – і споруджена вона у такому стилі – невелика, схожа на каплицю. Цілком імовірно, що молились у храмі славні запорожці. А дерево, з якого побудувана церква, настільки міцне, що вистояло уже не одне століття.

Церква Воскресіння Христового дивним чином не була пошкоджена у часи Другої світової війни. Старші люди розповідають, що від ворожих куль стародавній храм врятувала липа, що закрила його своїм крислатим гіллям. Ще довго потім на її стовбурі було видно сліди від пострілів .