#Вістря

Ві́стря — це село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району. Центр сільради, яка раніше об'єднувала хутори Діброва-Вістрянська, Левентова, Цвітове, Ямне та с. Теребіж.
 Населення — приблизно 1050 осіб

Біля села розташовані геологічні пам'ятки природи — Відслонення девону № 1 і № 2.

   Перша писемна згадка — 18 лютого 1437 року[1]. Існує інформація що перша згадка про село Вістря датована 1485 роком, проте на даний момент вона не підтверджена: 1485 року кримський хан Менглі-Гірей, підкуплений великим московським князем Іваном III, нападає на Київ, вбиває, веде в рабство багатьох українців, а в той час невеликі загони кримських татар роблять вилазки на територію сучасного Поділля, де і було згадано про існування села на лівому березі Дністра.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі.

 В архівних документах назва села Вістря відома з 1785 року. Село Вістря раніше називалось Доброгорці. В 1607 році спустошливий напад татар на село послужив дальнішому переселенню людей. Село було спалене, лише п'ятьом сім'ям вдалось перебратись на острів на північ від поселення, де річка Дністер ділилась на два рукави, що утворило острів 1,5 км. в довжину і ширину. Острів був придатний до життя на ньому.

  Жителів, які почали жити на острові, спасаючись від татар, називали острянами. З ходом років Острянин з'єдналися із жителями правобережжя. Фактором цього було те, що внаслідок бічної та глибинної ерозії ґрунту Дністер звернув більше вправо. Таким чином, острів приєднався до лівого побережжя. Між бувалим островом і гірським побережжям утворилась родюча земля. Отже значна частина сучасного села розміщена на дні бувшого русла річки.
  Село Вістря розміщене в державному природно-ландшафтному парку «Дністровський каньйон» (площа 42 тис. га, знаходиться під охороною з 1990р.), серед унікального ландшафту Середнього Придністров'я.
Різноманітність екологічних умов — строкатий рельєф, ґрунтово-гідрологічні, морфологічні та мікрокліматичні умови сприяли формуванню в межах каньйону багатої наскельно-степової і лісової флори та фауни, серед яких є чимало реліктових (брусниця мала, чина ряба, молочай багатоколірний, осока низька, кадило сарматське, сеслерія Гей-фелерова, вероніка гірська, арум Бессе, цибуля ведмежа) та ендемічних (молочай дністровський, волошка східна, шавлія зарослева, юринея дністровська) видів. На крутих схилах трапляються такі середземноморські види, як кизил (місцева назва — дерен), гордовина. На галявах — степова рослинність: ефедра двоколоса, горицвіт весняний, шінуарція дністровська.
Це дійсно гігантський музей під відкритим небом, де можна познайомитися з унікальними геологічними, ботанічними, гідрологічними та іншими пам'ятками природи, історії, культури, архітектури, тощо. Враховуючи те, що село  березі Дністра, воно не раз потерпало від повеней, зокрема під час повені 1941 загинуло 5 осіб. За останні роки село потерпіло від повеней у 2008 та 2010 роках.

 

       Село за польського панування

 За польського панування в Вістрі, як і в інших навколишніх селах, школи не було. Селяни майже до середини XIX ст. були неписьменними. Освіту мали лише священики і частково дяки, які вміли читати церковні богослужебні книги.

Австрійський уряд, проводячи низку реформ, звернув увагу і на освіту. 1777 р. була створена перша шкільна комісія для Галичини, яка царським указом вводила три типи шкіл: однокласні, церковнопарафіяльні з місцевою говіркою, де вчили тільки читати, писати і рахувати, та три-чотирикласні школи в містах. Місцева влада, яка складалася переважно з поляків, не поспішала впроваджувати цей указ в життя.

 Встановлювалось загальне обов'язкове початкове навчання дітей віком від 6 до 14 років. Усі школи передавалися з відання церкви під опіку держави. Із спогадів жителя с. Вістря Олексюка Василя Івановича школу будували цілим селом. Війтом села Вістря під час будівництва школи був Баранецький Михайло. Для будівництва школи було збудовано цегельний завод в урочищі "Вивіз" де випалювали цеглу.

Перша школа була чотирирічного навчання трьохкласна. В І та II класі навчались по одному року, а в III класі два роки. В школі навчали українською мовою. Кожної середи до школи приходив священик, який проводив уроки релігії.

  З приходом у село Червоної армії в 1939 році школа стає початковою з чотирирічним періодом навчання. Під час війни школа деякий час не працювала. Із закінченням війни школа ще деякий час мала статус початкової. Але вже радянська школа дістає статус Вістрянська семирічна школа.

За застарілими даними про село : В серпні—вересні 1920 року в селі була  встановлена Радянська влада.

Під час Великої Вітчизняної війни з фашистами билися 112 місцевих жителів, з яких 27 загинуло, 63 нагороджено орденами й медалями Союзу РСР.

Враховуючи географічне розташування на території села часто відбувалися запеклі бої, та стояла лінія фронту.

Партійна організація, створена у травні 1955 року, налічувала  21 комуніста, дві комсомольські — 46 членів ВЛКСМ.

З 1960 року тут споруджено 148 житлових будинків.

Працює восьмирічна школа, в якій 12 учителів навчають 202 учнів, будинок культури із залом на 300 місць, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, 2 магазини, шевська майстерня. У Вістрі діяли читальня товариства «Просвіта», Народний дім, товариство «Луг», кооператива, школа, дошкільний заклад, хор, аматорський гурток.

В селі був споруджений пам’ятник В. І. Леніну.